Водонапірна вежа

Водонапірна вежа — історична споруда на Європейській площі у місті Вінниця, споруджена 1912 р. Використовувалась як оглядова вежа та каланча. З 1985 року реконструйована та виконує функцію музею. Статус пам’ятки місцевого значення має від 17 лютого 1983 року. Від 2000 року, згідно із рішенням міської ради, вежа внесена до переліку міської символіки.
У 1912 році за проектом Григорія Артинова в центрі міста була зведена водонапірна вежа, що поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус.

Перший водогін у Вінниці, роботу якого забезпечувала башта, мав протяжність 1,3 км та продуктивність 600 м3 на добу. Живлячись водами Південного Бугу, він по залізних трубах через кумбарські насосні станції постачав її, вже відфільтровану та відстояну, через три водорозбірних будки на територію міста.

Стороною обійшли водонапірну вежу Перша світова війна і революція 1917 року. А під час Німецько-радянської війни(1941–1945), ще залишаючись однією з найвищих будівель Вінниці, вона виконувала, крім основних, функції спостережного пункту за містом і околицями.

Після війни вежа втратила своє первинне призначення для водного господарства та була переобладнана в житловий будинок. У ній поселилися сім’ї працівників міського водоканалу, на балансі якого вона продовжувала знаходитися до 80-х років.

Статус пам’ятки місцевого значення вежа отримала 17 лютого 1983 року. Реконструйована за проектом Євгена Пантелеймонова. У 1985 році її, як архітектурний об’єкт, передають у володіння Обласного краєзнавчого музею. З цього моменту в залах башти-каланчі розташувалася частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави.

А з 1993 року його експозиція в башті поповнилася Меморіалом пам’яті воїнів, загиблих під час афганської війни 1979−1989 років з листами і особистими речами, фотографіями і частинами обмундирування тих, хто склав свої голови на чужій землі за чужі ідеали.

Україна, 21050,
м. Вінниця
вул. Соборна, 59

+38(0432)59-50-46
dei@vmr.gov.ua

Поділитися на facebook